21 Nov 2013

Неочікуване «покращення»: економіка входить у піке

0 Comment
Неочікуване «покращення»: економіка входить у піке

Неочікуване «покращення»: економіка входить у піке

Дисбаланси в українській економіці наростають. Усі вони призводять до поглиблення рецесії та низької платоспроможності уряду, підприємств і банків. Так уже склалося, що українці звикли часто покладатися на фарт.

Наша влада не виняток. Уже майже два роки вона розраховує, що ось-ось пожвавиться економіка, зросте зовнішній попит на українську продукцію, країну накриє хвиля іноземних інвестицій…

Натомість ВВП і далі падає, а уряд вигадує одну за одною причини, чому все йде не так, як планувалося.

Разючі дисбаланси

Причина проблеми натомість проста: політика уряду породжує дисбаланси в економіці. Їх накопичення призводить до стійкого погіршення макроекономічної ситуації. Країна невпинно наближається до критичної точки, у якій уникнути руйнівного спаду в економіці не допоможе ані кредит МВФ, ані дешевий газ. Дисбаланси наростають.

У вересні дефіцит поточного рахунку платіжного балансу перевалив за $2 млрд – за роки незалежності цю межу він долав лише в грудні 2012-го (див. «Баланси співають романси»). Цей антирекорд спричинений незмінним курсом гривні на тлі невпинного збільшення середніх зарплат в Україні. Високі доходи населення в доларовому еквіваленті зробили неконкурентоспроможними експортерів, з’ївши їхні прибутки, а також призвели до засилля імпорту. Тому дефіцит поточного рахунку і далі зростає. Влада намагається перекласти вину на дорогий природний газ, точніше на Тимошенко з її газовим контрактом із Росією. Однак Азаров і Ко лукавлять: якщо порахувати імпортоване у вересні 2013 року паливо за ціною 2008-го ($179,5/ тис. м3), то вийде, що дефіцит поточного рахунку все одно більший, ніж його найвищі значення перед кризою. Отже, на сьогодні Україна проїдає значно більше валюти в пропорції до її надходжень, ніж до кризи. Хоча номінальний ВВП у доларовому еквіваленті й золотовалютні резерви (ЗВР) нині нижчі, ніж були тоді (див. «Гіпертрофоване «покращення»).

Уряд намагається усунути цей дисбаланс як уміє. Шість місяців тому він різко зменшив закупівлю блакитного палива. Хоч ефект був тимчасовим, це давало змогу мінімізувати торговельний дефіцит і потягнути час до другого півріччя, коли мало відбутися очікуване пожвавлення економіки. Сподівання не виправдалися – влада вкотре прорахувалася, але це півбіди. Дисбаланс у зовнішньому секторі наростав, тож нові контрзаходи Кабміну не забарилися. Спочатку НАК «Нафтогаз України» затримала оплату за спожитий у серпні газ, наражаючись на обґрунтовані санкції Газпрому, а з листопада, за даними ЗМІ, взагалі припинила імпорт блакитного палива. І це напередодні початку опалювального сезону!

Тобто влада міняє енергетичну безпеку країни на короткотривале та сумнівне пом’якшення одного з численних дисбалансів економіки. У таких рішеннях проявляється вся суть мислення нинішніх «реформаторів»: тактичні ходи для вирішення поточних проблем без прорахунку, що буде завтра. Ще один дисбаланс у державних фінансах: через стрімке зростання соціальних виплат, особливо перед торішніми виборами, зведений бюджет та Пенсійний фонд взяли на себе надзвичайно важкі в умовах рецесії зобов’язання, якщо не сказати непосильні. Уряд намагався їх виконувати, «відтискаючи» гроші з підприємців. Коли дефіцит зведеного бюджету за минулий рік становив 3,6% ВВП, то, виявляється, був лише початок.

Уже 2013-го через поглиблення спаду в економіці надходження до скарбниці зменшилися: бізнес просто не має грошей платити податківцям, та й база оподаткування помітно звузилася. За таких обставин експерти прогнозували, що за результатами року бюджетний дефіцит збільшиться в півтора-два рази порівняно з торішнім. Можливо, так воно й сталося б, якби уряд міг позичити достатню кількість грошей. Але за кордоном йому не вдається це зробити з квітня, не враховуючи кредиту на підозрілих умовах від російських банків, а портфель розміщених ОВДП не зростає із середини липня, бо на них немає попиту (див. «Гіпертрофоване «покращення»). Тож не дивно, що влада взялася імпровізувати.

По-перше, зменшила залишки на всіх можливих рахунках, зокрема й у регіонах. Приміром, на початок листопада на єдиному казначейському рахунку коштів лишилося тільки 410 млн грн – це найменша сума з 2003 року. Навіть у період гострої кризи 2008–2009-го уряд Тимошенко мав більше коштів, а про проблеми на місцях тоді взагалі не було чути. По-друге, влада перейшла на здійснення бюджетних видатків «у межах надходжень»: є гроші – є видатки, немає – «нехай увесь світ зачекає».

Показово, що пріоритет у виплатах надають погашенню боргів. Тобто Кабмін вирішив, що дефолту допускати не можна за жодних обставин, а ось затримувати соціальні виплати мільйонам українців – обіцяні й навіть гарантовані перед торішніми перегонами! – можна без жодного сум’яття. До наступних виборів і справді ще далеко. Тому нехай не вводить в оману нульовий дефіцит бюджету в серпні – вересні (див. «Баланси співають романси»). Він мізерний не тому, що доходи високі, а тому, що видатки зменшені настільки, щоб відповідати надходженням. Бюджет фактично не виконується. По-третє, днями уряд власною постановою дозволив Пенсійному фонду брати кредити для виконання своїх зобов’язань.

Це нонсенс. Якщо влада протягом кварталу не може залучити гроші з фінансової системи, то чому ПФУ зможе? Такий крок має нульову ефективність, зате є свідченням того, що дисбаланси в державних фінансах, зокрема в ПФ, справді разючі.

Ті, що греблю рвуть

Накопичення дисбалансів має двоякий ефект. Передусім це безгрошів’я. Дефіцит платіжного балансу (не профінансований належним чином дефіцит поточного рахунку) призводить до вилучення з економіки гривні, на яку купують частину ЗВР для його фінансування. Адекватний дефіцит бюджету міг би відновити кількість грошей у системі. Але зараз він вимушено нульовий, бо ніхто не позичає урядові. Тож із бюджету економіка недоотримує гроші, від яких дуже залежить, особливо в регіонах, де бюджетні видатки – ключове джерело появи готівки.

Отже, через дисбаланси з економіки вилучаються кошти, що сповільнює їх кругообіг та призводить до ще серйознішого падіння ВВП. На жаль, цей момент неочевидний для більшості експертів, які в унісон із владою повторювали, що в другому півріччі 2013-го економіка повинна пожвавитися. Як можна очікувати відновлення зростання, якщо і уряд, і підприємства, і банки на сьогодні мають значно меншу ліквідність, ніж торік? Їм просто нічим це зростання організувати.

Інший наслідок накопичених дисбалансів більш очевидний – погіршення платоспроможності підприємств. Тиждень писав про те, що деякі банки на межі банкрутства (див. Тиждень, № 44/2013). Але масштаб проблеми значно ширший. Ідеться про критичне зниження ліквідності уряду та низки компаній, навіть олігархічних. Суть проблеми не у валютній складовій через зменшення ЗВР (див. «Гіпертрофоване «покращення»), а в тому, що наявні дисбаланси призводять до ситуації, коли надходження живих грошей менші, ніж виплати практично в усіх секторах. Не дивно, що за останні кілька тижнів усі три світові рейтингові агенції – Moody’s, S&P та Fitch – понизили довгострокові рейтинги України, а також більше ніж десятка великих вітчизняних компаній.

Їхній прогноз щодо рейтингів урядових облігацій на майбутнє лишається негативним. Вони мають рацію: що довше зберігатимуться дисбаланси в економіці, то в гірше становище потраплятимуть емітенти облігацій, які працюють у системі. Це стосується всіх без винятку. Схоже, влада нарешті зрозуміла, що ситуація критична, і заметушилася. Місія МВФ, приїзд якої до Києва ще кілька місяців тому планувався на листопад – грудень, прибула в жовтні. Вона знову була невблаганною й далі наполягала на підвищенні тарифів на газ і тепло для населення, більшій гнучкості валютного курсу, а тепер ще й на зменшенні дефіциту в державних фінансах. За інформацією ЗМІ, Янукович таки пристав на вимоги Фонду.

Але вже за кілька днів публічно заявив, що тарифи на газ і тепло для населення не піднімуть за жодних обставин. Отже, домовитися знову не вдалося. Тож на грудень намітили черговий візит МВФ. На той момент уже буде відомо, чи наважиться Євросоюз підписати Угоду про асоціацію з Україною, тож рішення МВФ не забариться. А поки торги тривають, економіка входить у піке й Україна дедалі більше нагадує Грецію, ВВП якої втратив третину за шість років.

На черзі масові звільнення, про які відкрито заговорили промисловці та олігархи. І вже зовсім скоро буде зрозуміло, чи нинішня влада настільки безнадійна, якщо навіть у таких умовах сподіватиметься лише на фарт, чи, може, саме від неї дочекаємось усунення штучних дисбалансів, щоб уникнути ще більших економічних проблем.

По материалам: Тиждень.ua

Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru